Хто співав у Вінниці «лалала» і як воно відгукнеться?
Знову Майдан? Ще один народний губернатор? Порошенко – лалала? Ці та подібні питання українській спільноті останніми днями ставить Вінниця.
В інформаційному просторі батьківщина президента та спікера з’явилась в суботу, й одразу - з гучними заголовками типу «у Вінниці захопили ОДА». Подібні новини в Україні сприймаються тривожно і, судячи з усього – недаремно.
Фактична сторона вінницьких протистоянь начебто проста – кадрове протистояння між губернатором та головою обласної ради, але сили, які стоять за діючими фігурами обох сторін, виходять за рамки обласного центру, та й всередині конфлікту «не все так однозначно».
У центрі подій – ім’я Сергія Свитко – рухівця, «ставленика Майдану», депутата від «Батьківщини», обраного головою облради Вінниці на хвилі революційних кадрових змін. За кандидатуру Свитка голосували бютовці та регіонали, що об’єднались внаслідок кулуарних домовленостей (в тому числі - й в питаннях майбутніх посад). Наразі, на його стороні, окрім проекту Тимошенко, також: «Свобода», кілька громадських організацій правозахисного змісту та частина депутатів з неіснуючої ПР (серед яких є й колишній голова облради регіонал Сергій Татусяк).
З іншого боку конфлікту - «майданівський» губернатор Анатолій Олійник, креатура Петра Порошенка, що пересів у крісло керівника Вінницької ОДА з посади голови Томашпільської районної ради. В ситуативній коаліції з цієї сторони барикад - депутатська група «Совість України» та фракція «Фронту змін», за даними місцевих ЗМІ вони орієнтуються на спікера ВР Володимира Гройсмана, колишнього вінницького мера.
Вінницькі медійники у коментарях «Насправді» говорять про те, що протиріччя, закладені між губернатором та головою облради, самим фактом їхньої належності до різних політичних кіл, так і не змогли налагодитись в процесі праці. Так, заввідділом газети «Вінниці реалії» Ігор Заіковатий зауважує: «Голова облради Свитко - людина порядна, але він не зміг знайти взаєморозуміння з більшістю. Він опирається на чверть депкорпусу та активістів Майдану, за якими стоять люди, що давно знаходяться в опозиції до Гройсмана. Тому Свитко повинен говорити те, що від нього хоче група підтримки. А в ній - є кілька особистостей з дуже неоднозначною в місті репутацією»
Відсутність єдиної думки з різних питань між Свитко та Олійником, зокрема з узгодженням голів комунальних відомств, призвела до того, що частина депутатського корпусу почала саботувати засідання обласної ради, а потім - і взагалі ініціювала питання звільнення голови. І тут на сцену знову виходять колишні регіонали, які тепер забезпечили більшість депутатам з кола впливу Гройсмана.
«Коли в ході корпоративних розбірок Свитко і Олійник не поділили владу, почався конфлікт, - пояснює «Насправді» незалежний вінницький журналіст Антон Булгаков. - Депутати вирішили голову знімати. У них є таке право? Є. Законно? Так. Інша річ, що 37 з 68 підписантів проти Свитко - колишні депутати від Партії Регіонів, але ж це найбільша була фракція в облраді, тому, в принципі, логічно».
В порядку денному сесії, що була призначена на суботу, 6 грудня, було й питання щодо відставки Сергія Свитка з посади голови обласної ради. На його підтримку під стіни ОДА вийшло, за даними місцевих ЗМІ, близько 500 активістів. Один з організаторів мітингу, координатор Вінницької «Студентської Свободи» Андрій Вигонюк пояснив «Насправді», що люди вийшли проти «регіоналівського реваншу»: «Свитка хотіли зняти, бо той ініціював ряд кримінальних розлідувань з приводу розкрадання землі та комунального майна у Вінниці владою Порошенка-Гройсмана. Їхні партії хотіли вчинити переворот, а підконтрольні їм місцеві ЗМІ розкрутили цю кампанію для хоч якогось виправдання. Громадськість була стурбована та вирішила записатись на присутність у сесійній залі, аби побачити, які депутати голосуватимуть за відставку».
За повідомленням активіста, попри письмову реєстрацію, до зали групу підтримки не пустили. «Поставили перед ОДА 7 кордонів ментів, грифонівців, удошників та батальйону тероборони "Вінниця". Людей виштовхували гопники-тітушки, що стояли у першому ряду, що спровокувало сутички», - розповідає Вигонюк.
До голосування за відставку депутати так і не приступили, вони вийшли через чорний хід в той час, як на парадному вході почався справжній штурм. Мітингувальники розбили вхідні двері та кілька вікон будівлі адміністрації, закидали приміщення петардами та димовими шашками. За свідченнями очевидців, були і дубинки, і сльозогінний газ. Дві сотні правоохоронців не змогли стримати натиск, і, ціною двох десятків постраждалих з обох сторін, ОДА було захоплено – за іронією долі майже так само, як і рік назад, під час революції.
«По суті, в суботу все було конфліктом корпоративних інтересів, простіше кажучи - дерибаном посад, - не соромлячись у виразах розповідає Антон Булгаков. – Проте, це з легкої руки «Свободи» перетворилося на розхитування ситуації. Завалили хлопці в будівлю. І що? Вони подуріли від того, як їм пощастило і почали призначати самі себе на посади. Ну, приблизно, як психи, які захопили владу в дурдомі».
Активісти пішли по кабінетах, в офісі губернатора зі стіни зняли портрет президента Порошенка і цілий світ отримав відео, на якому «майданівці» співають улюблену в певних колах кричалку про «лалала» з новим ліричним героєм – Порохом. Головний співець – «майданівець», координатор вінницького «Народного трибуналу» Юрій Павленко (Хорт), до речі, оперативно засуджений за хуліганство і заарештований на 60 днів. Тут же, на місці, утворюється «Рада Майдану» - головний діючий орган вінницького бунту.
Не встигнуть ще всі зацікавлені передивитись скандальне відео, як наступного дня з’являться нові скандальні заголовки «У Вінниці – народний губернатор». Звання «народний губернатор» в Україні асоціюється однозначно – з «сепаратизмом», від своїх «патріотів» такого не чекали. Втім, насправді мова йде лише про пропозицію на посаду губернатора від Ради Майдану. Вінницькі бунтівники на недільному мітингу оголосили, що вимагають звільнення Олійника і рекомендують на його місце Олексія Фурмана – голову місцевого осередку «Свободи». Деякі ЗМІ погралися з найменуванням цієї новини і налякали столицю ще одним народним губернатором. Втім, плани партії Олега Тягнибока на Вінницю від цього не втрачають свого масштабу.
За даними вінницьких журналістів, співбесідників «Насправді», лідер «Свободи» провів у місті робочий вечір напередодні штурму. Цікаво, що частину молодиків в день акції під ОДА привезли з Хмельницької області і, подейкують, що не безкоштовно. Дехто вважає, що виступи «свободівців» проти «пропрезидентського» губернатора на батьківщині голови держави – помста Порошенко за невтішні результати виборів тягнибоківського проекту. Втім, ймовірно, платять за «свято непослуху» більш сильніші опоненти українського президента, зауважує у коментарі «Насправді» незалежний аналітик і блогер, який родом із Вінниці, Олександр Роджерс: «Коломойський воює з Порошенко за сфери впливу. В цілому це вкладається в олігархічну логіку, коли ресурсна база скорочується, прибуток падає, тому боротьба між олігархами наростає і конфронтація стає неминучою. Йде боротьба за владу між кланами, ресурсів не вистачає і вони змушені жерти один одного».
Політтехнолог Тарас Березовець на свій сторінці в мережі «Facebook» поділився даними зі своїх джерел, що мотивом «свободівців» може бути слідство проти представників політсили, що встигли «порулити» деякими відомствами. «Мова йде про екс-генпрокурора Олега Махницькього, екс-міністра аграрної політики Ігоря Швайка та екс-міністра екології Андрія Мохника. Передбачається, що діючи на випередження, «Свобода» може у разі пред'явлення обвинувачень своїм представникам, звинуватити правоохоронні структури у політичному переслідуванні», - пише Березовець.
Голова Вінницької ОДА Анатолій Олійник того ж дня зробив заяву, також у «Facebook», що в конфлікті винна «рука Москви»: «Основним методом російських спецслужб є розхитування ситуації всередині країни, - пише губернатор. - На жаль кремлівський пропаганді вдалось ввести в оману і певну кількість справжніх патріотів. Але ми всі повинні розуміти, кому саме вигідна така ситуація в серці України- Вінниці».
Спробу Олійника «сховатися» за серйозними організаторами можна зрозуміти – в Києві конфліктом у Вінниці, м’яко кажучи, не задоволені. Володимир Гройсман в інтерв’ю «Українській правді» назвав все провокацією, міністр МВС Арсен Аваков у «Facebook» нестримано обізвав патріотів «дебилами, що не дружать з головою», а його радник Антон Геращенко, також у соцмережі, недвозначно натякнув обом сторонам, що вони даремно затіяли сварку.
Знаходити вихід у Вінницю відкомандирували народного депутата і комбата «Айдару» Сергія Мельничука. «Миротворець» хоч і родом з Вінничини, але на першій же зустрічі з патріотами стикнувся з криками «Ти хто такий?». Під час зустрічі з активістами обговорювали резолюцію по деескалації конфлікту, передає місцеве видання «Вінниця Daily». Серед найголовніших пунктів угоди – розслідування інциденту на всіх рівнях та підняття питання щодо звільнення з посади губернатора Анатолія Олійника й місцевого начальника УМВС Ігоря Моренця. Угоду, за даними журналістів, підписали усі, крім представника адміністрації. А отже – тупик.
Ініціативу з вирішення конфлікту готові взяти на себе і вінницькі журналісти – днями місцеві медійники утворили «Журналістський майдан». «Якщо Мельничук не владнає конфлікт, ми будемо намагатись посадити за стіл переговорів губернатора, голову облради, лідерів депутатських фракцій і активістів», - розповідає «Насправді» один з ініціаторів об’єднання журналістів Ігор Заіковатий. Якщо ніхто не хоче, не знає як або не може цей абсурд вивести в конструктив і логічність, мабуть, це повинні робити журналісти. Силовики деморалізовані і безпорадні. А у нас вистачить розуму запропонувати варіанти виходу з ситуації».
Цікаво, що, здається, всі вже забули про те, з чого почалося – мітингу проти відставки Свитка. До речі, депутати, що хотіли виразити недовіру голові облради, ситуацію не коментують. Зрозуміли, що випустили джина з пляшки? Адже наслідки вінницького бунту вже вийшли за рамки місцевої проблематики та підняли цілий ряд болючих питань – від внутрішніх конфліктів постмайданної влади до її слабкості навіть у символічній «президентській» області, не кажучи вже про те, що подібний сценарій може здетонувати і в менш лояльних регіонах.
Олеся Клінцова