Якою нам потрібна Бессарабія?
Події останнього року стали своєрідним червоним світлом на шляху суспільно-політичної орієнтації України. Тут треба розуміти, що мова йде про ту частину країни, яка ще здатна мислити раціонально.
Війна, спланована західними ляльководами та спрямована на придушення волі мешканців двох окремих регіонів, демонструє, що країні слід негайно змінити внутрішню суспільно-територіальну та адміністративну спрямованість. Тобто те, чого якраз так панічно боїться чинна влада - курсу на федералізацію країни. Тому, саме вимова слова «федералізація» сьогодні прирівнюється, щонайменше, до зради батьківщини. Добре, якщо цей термін так дратує деяких українських урядовців вищого ешелону, хай буде «автономізація». Та чи так вже все лячно насправді, як однобоко нам малюють найняті Києвом політексперти?
Роки так званої незалежності, особливо, починаючи з 2005-го показали, що Україна як держава - далеко не простий проект, якщо говорити про її унітарність. Ми всі різні, і це давно не таємниця. У кожного регіону свої герої, свої ідеали, своя більш зручна для всіх мова, діалект в спілкуванні, культура. Ми, так уже склалося історично, звикли до цього. Це живе у нас всередині.
Адже ніхто не говорить про те, щоб взяти та знищити країну, віддати її на поталу ворогові. Мова лише про те, щоб у цій країні всі люди жили зручно, а головне – у злагоді. Люблять в Західній Україні свого Бандеру - ну й добре. Зрештою, іншим від цього зле не стане. Поважає донеччанин легендарного Артема - це його справа. Вшановує одесит імператрицю Катерину і Дюка - так нехай і буде. Все це, зрештою, лише тіні минулого. Знову ж таки, основа - спільна стратегія держави. Так би мовити, єдина канва, межа, яку перетинати не слід. І це - тільки загальна форма.
Що важливо, є й економічна складова. Нехай кожен регіон (або федерація, або автономія) має свою економіку, працює та розвиває її. Що належить, то необхідно віддати в загальний державний бюджет, все інше - а це не менш 80-90% - на розвиток свого регіону. Справедливо? Так.
Бессарабія. Цей, даний Богом нам, край просто не має права на животіння. Для цього тут є все: і зручне географічне розташування, і клімат, і працьовиті люди. Сьогодні цих людей закликають вбивати повсталих проти режиму місцевих людей на східному фронті.
Коли я пишу це колючкувате слово «війна», мені чомусь хочеться замінити його на більш доречне «братовбивство». А хіба назвеш інакше? ..
Вкотре хвалькувато обіцяна владою перемога на Донбасі знову не відбулася. За фактом, сама «могутня» (так повідомляють в ЗМІ) в Європі армія не може впоратися з шахтарями, сталеварами, таксистами та пенсіонерами всього-навсього двох своїх областей! Вочевидь, що ця війна довготривала, безперспективна та жертовна. Адже кожен день гинуть люди. Цивільні люди, серед яких чимало дітей, жінок, старих.
Як її зупинити? Думаю, один з важелів - визнання нинішньої політики офіційного Києва провальною та початок роботи зі створення союзу автономій або федерацій, або децентралізованих регіонів, земель. Хіба справа в назві? Тільки подібні реформації, на думку авторитетних експертів, загасять вогонь чвар та безлад в країні.
Адже існують цілком мирно та добротно люди в федеративній Німеччині зі своїми адміністративно-територіальними «землями», а в Швейцарії - з кантонами, в тих самих США - зі штатами. Адже непогано, чорти, існують! Чому ж ніхто з так званих наших західних «друзів» не порадить впровадити подібну реформу і в Україні, щоб одного разу й назавжди вгамувати пристрасті в різних регіонах? Може тому, що їм це просто не вигідно? Адже мало кому з них сподобається, якщо поряд почне розвиватися і розквітати велика країна з 40-мільйонним населенням. Так про що повинні думати ми? Про те, як жити рабами або офіціантами, або вільним народом, кожен у себе вдома, але в одній непорушній державі?
Адже, якщо припустити, просто уявити, що наш регіон - Бессарабія, не йдучи з України, але у своїй окремій територіальної формації, заявить про себе. Більш ніж упевнений, що ті самі інвестори, які нині побоюються вкладати свої гроші в оскаженілу та стрибаючу Україну, охоче будуть розвивати регіон. Ось вам і квітучі сади, і огрядні поля, і класні шляхи, і підприємства, зайняті переробкою місцевої сировини, і розвиток туризму. Якщо все скласти докупи, то це і називається щасливим регіоном. Або федерацією. Або автономією. А загалом - Бессарабією.
Влад Ворот
Джерело: http://info-center.od.ua