Найбільша в історії – чого очікувати від парламентської коаліції
27 листопада, на першому засіданні нової Верховної Ради України має статися безпрецедентна подія – вперше за всю історію українських коаліцій об’єднання депутатів отримає конституційну більшість. Минулого тижня п’ять з шести парламентських партій парафували коаліційну угоду, яку цими днями повинні підписати лідери новостворених фракцій.
До двох найчисельніших політичних сил, що пройшли в парламент – партій прем’єр-міністра Яценюка та президента Порошенка приєдналися проекти Садового, Тимошенко та Ляшко. Переговори між майбутніми колегами по парламенту тривали майже місяць - основна лінія протиріч пролягла між Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком, «Народний фронт» якого, перемігши на виборах у Раду, вніс в авторитарні плани президента суттєві зміни.
Основні суперечки виникли не через розбіжність бачення майбутнього України, а через різні уявлення щодо того, хто буде ним опікуватись і головне – відповідати за результати. Так, у варіанті документу від «Блоку Петра Порошенка» була прописана персональна відповідальність членів Кабміну за виконання угоди, втілення реформ, затвердження бюджету. Кінцеві ж домовленості значно пом’якшали по відношенню до прем’єра та уряду. Були і інші несуттєві для суспільства зміни щодо внутрішньої роботи коаліції та ін.
Дійти згоди за всіма пунктами «партії Майдану» так і не змогли, але й вийти на перше символічне засідання нової «європейської» Верховної Ради з порожніми руками було неможливо, та й західні партнери здивовано слідкували за кулуарними і публічними суперечками нової української влади. І от о другій годині ночі напередодні річниці Євромайдану і ще більш важливої події – візиту американського віце-премєра Джо Байдена, п’ять партій, нарешті, парафували текст угоди.
«Підписання угоди про коаліцію – піар-хід, зроблений до річниці майдану, щоб показати видимість згоди перед виборцями, - вважає Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. - Якщо поглянути, то парафована лише та частина угоди, яка не є предметом конфлікту і не передбачає чітких механізмів реалізації і відповідальності, тому в майбутньому різні сторони зможуть по-різному його трактувати».
Вже в самому тексті, коментує Бортник «Насправді», закладені протиріччя, які обов’язково коли-небудь вистрілять, спрацює принцип «рушниці в першому акті». Проте найцікавіше залишилося за рамками 73-х сторінок Коаліційної угоди, а саме головна інтрига наступного тижня – склад Кабінету Міністрів. Уряд має бути сформований якнайшвидше, на першому засіданні нового парламенту депутати проголосують за кандидатуру Арсенія Яценюка в якості прем’єра. Після успіхів «Народного фронту» на виборах з цього питання сумнів виникнути не могло, хоча Порошенко бачив головою Кабміну Володимира Гройсмана.
Свої пропозиції щодо кандидатур міністрів Яценюк офіційно оприлюднив ще в середині листопада, втім на публічне обговорення посад більше ніхто так і не наважився.
«Те, що Яценюк запропонував свій варіант уряду, показує, що «Народний Фронт» веде переговори з позиції сили, що зайняла перше місце, - пояснює Руслан Бортник. - Основним питанням в розподілі посад буде міністерство внутрішніх справ: Порошенко хоче підпорядкувати собі повністю силовий блок МВС і Нацгвардію, сконцентрувавши велику владу в своїх руках. «Народний фронт» не хоче цього допускати і наполягає на залишенні Авакова».
Успішна праця Кабміну залежить і від Міністерства юстиції, цю позицію Яценюку також вкрай необхідно «закріпити» а собою. За повідомленнями інсайдерів «Вістей», заради МВСу та Мінюсту прем’єр пожертвує спікерством Олександра Турчинова і головою Верховної Ради стане людина Президента – номер чотири у списку БПП Володимир Гройсман.
Народний депутат від «Блоку Петра Порошенко» Павло Розенко пояснює «Насправді», що всі суперечки щодо Кабміну бути вирішені вже цими днями: «Це природно робочий момент. Кожна сила має своїх кандидатів, які б на їх думку краще б виконували свої обов’язки. Але надто великих протиріч між учасниками немає. Я думаю, лідери найбільших фракцій, Порошенко та Яценюк, до початку грудня узгодять всі моменти, які ще залишилися неузгодженими і уряд буде сформований».
Цю ж думку у коментарі «Насправді» підтримав і голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко: «Певні незгоди ще будуть, але вони муситимуть їх подолати і піти по шляху конструктивної роботи, бо час працює проти них, а затягування процесу початку роботи коаліції викличе несхвалення електорату. Тому всі спірні питання незабаром вирішаться», - зауважив експерт.
Від боротьби за портфелі дистанціювалася третя за чисельністю парламентська фракція – «Об’єднання «Самопоміч»». Нардеп Павло Кішкар на запитання кореспондента «Першого національного» чи йде політсила у Кабмін відповів, що «ні, не йде». За словами народного обранця, усі вимоги «Самопомочі» до міністрів виконані у коаліційній угоді.
Сьомий номер у «Народному фронті» Вікторія Сюмар на своїй сторінці у мережі Фейсбук в серцях повідомила, що «йти в уряд ніхто не хоче». «Це вже питання того, наскільки ключові політичні сили готові брати на себе відповідальність і мають відповідний кадровий резерв для управління державою. З огляду на реакцію - з відповідальністю перед українським народом на словах справа значно краща, ніж у справах», - написала депутат.
Очевидно, політсили не хочуть покладати на свої плечі завеликий тягар керівництва – все таки країна переживає кризу, пояснюють експерти. «Самопоміч» не увійде в уряд з двох причин: у них немає людей з досвідом роботи на відповідальних державних посадах. Також вони не готові взяти на себе відповідальність за непопулярні заходи (скорочення держвитрат, заморожування соцвиплат) .Останнє характерно і для інших учасників коаліції, які не хочуть брати на себе вогонь критики, який піде на уряд після введення таких заходів», - зауважує політолог Володимир Фесенко.
Непопулярні заходи, яких так побоюються другі скрипки серед «партій Майдану» будуть прийматися вже найближчим часом. Головна мета Коаліційної угоди і програми роботи уряду, що буде сформована на її базі – переконати Захід виділити Україні нові кредити, вважає незалежний економічний оглядач Сергій Чигир. «В угоді приділено багато уваги виконанню вимог МВФ: скасування пільг в енергетиці, пенсійна реформа (підвищення пенсійного віку), заміна пільг населенню на адресну фінансову допомогу і т.д. Якщо коаліція (яка ще не створена) виконає ці вимоги, то може розраховувати на подальше фінансування з боку МВФ, яке на короткий час може врятувати український бюджет», - наголошує експерт в коментарі «Насправді».
Одна з найболючіших для українського населення вимог МВФ – вирівнювання тарифів. Наразі в країні діє система, коли вищі тарифи для промисловості компенсують низькі для населення. «Очікується, що протягом 2 років тарифи на тепло та електроенергію зростуть у 5 разів, - прогнозує Сергій Чигир. - Щоправда, "коаліціянти" обіцяють виділити адресну фінансову допомогу тим, хто не зможе оплачувати нові рахунки за ЖКГ. Однак, подібна схема скасування пільг і заміни їх на адресну допомогу бідним верствам населення була б виправданою, якби в Україні була б велика частка середнього класу. В умовах, коли за межею бідності кожен п'ятий українець така міра обійдеться країні набагато дорожче».
Пакет реформ, намічений в Коаліційній угоді і дійсно масштабний. Децентралізація влади, скорочення податків, скасування депутатської недоторканності, традиційне «покращення» в усіх сферах. Втім, країну чекають і глобальні зміни у зовнішній політиці. Так, нова більшість у Верховній Раді збирається відмінити позаблоковий статус України і, навіть, можливий вступ до Євроатлантичного Альянсу.
«Скасування позаблокового статусу – воля народу, який віддав голоси демократичним проєвропейським силам. Зважаючи на зовнішньополітичну загрозу Україна не може залишатись нейтральною, - запевняє нардеп Павло Розенко. - Курс на інтеграцію в НАТО також буде складовою політики нового уряду, хоча це не буде швидко».
«Це відповідь на війну Росії проти України, так як Україні потрібно шукати союзників, - додає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. - І цього хочуть їхні виборці. Новий уряд задекларує бажання вступити в НАТО, хоча про реальний вступ до НАТО мова йти не може, так як Україну ніхто там поки не чекає»
На думку директора Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника, відміна позаблокового статусу України – не більш ніж піар-хід для задоволення найбільш радикальної частики електорату. «В цілому, педалювання питання вступу до НАТО не зіграє позитивну роль. Суспільство і так розколене, а це ще один додатковий фактор. Хоча в НАТО Україну і не готові прийняти», - відмітив експерт.
Які би зміни не проводились в Україні в майбутньому, для їх реалізації необхідна справжня, а не декларована коаліція провладних партій, помічає оглядач Сергій Чигир: «Реформи будуть неможливі, якщо не будуть проводиться комплексно. Тобто, повинні одночасно проводиться реформи в економіці, фінансах, адміністративному і політичному устрої країни, судовій сфері і т.п. Подібні реформи може здійснити лише згуртована команда однодумців, проте ми чітко бачимо, що такої команди не буде ні в парламенті, ні в уряді».
Ще до підписання коаліційної угоди в ЗМІ заговорили про можливий розпад новоствореної коаліції. Найоптимістичніші прогнози дають прецеденту конституційної більшості у Верховній Раді час лише до весни.
Олеся Клінцова