Реформа або імітація – чи віддасть Київ владу регіонам
З нового року в Україні має розпочатися реформа місцевого самоврядування – та сама децентралізація, обіцяна новою владою. Основні проекти були презентовані та розроблені ще навесні, у міністерстві регіонів за головуванням Володимира Гройсмана. Тепер справа за Верховною Радою – депутати мають проголосувати за пакет змін до Конституції, бюджетного та податкового кодексу.
Запропонована децентралізація, в принципі, повинна зняти напругу між регіонами країни, проте, частина спільноти боїться будь-яких територіальних змін, як вогню, а частина вважає, що проводити реформу надто пізно, і вона не принесе жодного ефекту. «Насправді» спробували розібратися, чи дійсно центристська влада нарешті вирішила розширити права регіонів.
По-перше, у презентації реформи, опублікованій на сайті мінрегіонів, йде наголос, що запропонована саме реформа, але ніяк не федералізація. Останню називають «шляхом до роз’єднання країни», тоді як децентралізація, на думку реформаторів - це просто збільшення можливостей та ресурсів громади. Пропонується новий адміністративно-територіальний поділ – регіони, райони, громади. За задумом розробників реформи, фундаментом усього мають стати півтори тисячі громад – об’єднань міст та селищ, які замінять традиційні місцеві ради (їх наразі налічується більше 12 тисяч).
Щодо повноважень, то згори вниз в регіони спустяться освіта, медицина, швидка допомога, пожежна охорона, соцзахист, комунальне господарство (враховуючи дороги). Для фінансування цих сфер планується збільшити частку податків, що залишаються на місцях.
Наразі, система розподілу бюджету та влади в Україні надцентралізована, що, власне, й викликає колосальну напругу між Києвом та регіонами. Близько 60% бюджетних прибутків направляються у центр, який розподіляє їх по регіонах. «Рівень розподілу завжди не однаковий, і залежить від рівня лобізму регіональних інтересів депутатами, - пояснює «Насправді» незалежний економічний оглядач Сергій Чигир. – Місцеві бюджети у себе залишають, в основному, податки від прибутків фізосіб та місцеві податки і збори, у центр надходять мито і ПДВ. Нестачу місцевих бюджетів покривають так звані "міжбюджетні трансфери". Їхній розподіл настільки непрозорий, що породжує міфи про те, що той чи інший регіон сидить на шиї у іншого».
Згідно зі змінами у Конституції, що пропонує реформа, у місцевої влади з’явиться право на «частку загальнонаціональних податків», а в пояснюючій нотатці ця «частка» становить 30%. Серед зборів, що залишать місцевим бюджетам, зокрема - екологічний, земельний, а також податок на прибуток підприємств (не повністю, а лише від 10 до 25%). Зрозуміти, якою врешті буде наповненість місцевих кошиків, можна буде лише після формування національного бюджету на наступний рік, але експерти не виключають того, що між прибутками та витратами місцевих рад не буде стояти знаку рівняння.
«Запропонована "децентралізація" не дає можливості ділитися з регіонами левовою частиною бюджетних надходжень (ПДВ і мита), тим самим, залишаючи регіони на ласку центру та корупційних лобістських груп Верховної Ради. Крім того, вона не зобов'язує підприємства реєструватися за місцем роботи, а отже, податок на прибуток вони, як і раніше, будуть платити в Києві. Відповідно, не інакше, як профанацією цю децентралізацію я назвати не можу», - додає Сергій Чигир.
«Зараз деякі хочуть побудувати реформу так, щоб створити її наявність, а насправді - просто звалити соціальні проблеми з центру в регіони, - наголошує у коментарі «Насправді» координатор економічних програм Громадського руху «Український вибір» Володимир Воюш. - Це робиться для того, щоб просто зняти відповідальність від центральної влади. Але якщо провести реформу таким способом, то це не зніме суперечностей, а лише посилить їх. Головний принцип - бюджет повинен формуватися знизу вгору, а не згори вниз».
Втім, за словами джерела «Насправді» у Адміністрації Президента, фінансова, чи будь яка інша незалежність регіонів не була метою реформи, автори проекту навмисно зберегли «ручне» управління за усіма процесами в країні, при цьому пропонуючи залишити регіони наодинці з соціальними проблемами. «Регіонам дають інструмент, що дозволяє вводити власні податки, залишати їх на місцях та розподіляти за потребою. Грошей у центральному бюджеті немає, а хочете, щоб вас не підняли на вила – вигадуйте нові збори й самі за них відповідайте», - повідомляє співрозмовник «Насправді» і додає, що «не потрібно сподіватись на справжню децентралізацію - ті, хто писав проект реформи – жорсткі унітаристи, а цей склад парламенту – уособлення унітаризму. Їхня реформа – це каток, який має стерти усі регіональні відмінності країни».
Як будуть вирішуватися гуманітарні питання у майбутній місцевій реформі, стало зрозуміло після промови президента Петра Порошенка перед новообраною Верховною Радою. «100% українців зараз за єдину державу, за єдину країну!», - сказав голова держави і додав, що такої ж самої думки громадяни дотримуються і у питанні статусу російської мови. «Рекордних показників, нарешті, досягла кількість тих, хто за українську мову як єдину державну... Штучний поділ України за географічною, етнічною, мовною та конфесійною ознакою нарешті подолано, і цей поділ відходить в минуле», - приводить пряму мову президента ЛІГА.net.
Небажання бачити проблеми власне і призвів до кризи та війни в Україні, вважають експерти й політики. «В першу чергу, реформу потрібно проводити так, щоби враховувати особливості кожного регіону, як соціально-економічні, так і культурні, - зауважує Володимир Воюш. - Питання децентралізації в Україні вже давно перезріло. Якби до його вирішення підійшли серйозно й провели реформу відразу після приходу нової влади, то це б знизило напругу в суспільстві і, можливо, не призвело б до такої ескалації конфлікту. Але, на жаль, замість цього, ми отримали втрату Криму й Донбасу». Також експерт додає, що будь-які територіально-адміністративні зміни необхідно виносити на всеукраїнський референдум, чого нині не передбачається.
Чи зніме децентралізація напругу в регіонах? На думку Олексія Албу, депутата Одеської обласної ради, який ще навесні виносив на голосування питання референдуму щодо федералізації, - аж ніяк. «Ця ідея народилася, як реакція на прихід до влади націоналістів, і ми, насамперед, хотіли менше залежати від них, - коментує депутат «Насправді». – Ми хотіли залишати зібрані податки і збори в регіоні, хотіли обирати губернатора та начальників управлінь, хотіли перепідпорядкування силових відомств місцевим радам, хотіли говорити рідною мовою. Що ж нам пропонують? Збільшення районів та областей так, що б до райцентру не можна було дістатися? Появу старостів в селах замість сільрад? Ця реформа не просто не поліпшить ситуацію в Україні, але буде вносити хаос та плутанину в суспільство. Тобто цілком можна перейменувати ініціативу децентралізації влади в дезорганізацію влади».
Слід зазначити, що останнім часом, про необхідність адміністративно-територіальних змін в Україні заговорили і деякі єврочиновники, вважаючи, що це допоможе врегулювати конфлікт на Донбасі, та ніби забуваючи про досвід з особливим статусом регіону . Як би там не було, ЄС вже готовий платити за подібні реформи. Так, днями стало відомо, що Союз виділить 55 мільйонів євро на програму «Підтримки регіональної політики України», тобто, власне на «децентралізацію». За планом реформаторів, зміни мають розпочатися вже з 1 січня 2015 року, а закінчитись - у 2020-му.
Олеся Клінцова