Чужий обрій, або важка українська доля
Сьогодні, коли фактична середня зарплатня в Україні знизилася до 150 доларів, а пенсії багатьох старих й зовсім зменшали чи не в 3 рази, для більшості українців єдиним способом прогодувати себе та свої родини (адже ціни - вже дуже навіть європейські) є від'їзд за кордон. У розпал мобілізації на Західній Україні навіть розгорівся скандал, коли консульство Польщі відмовилося видавати дозвіл на в'їзд багатьом місцевим мешканцям, більшість з яких і не думали тікати з країни. Для багатьох мешканців західних областей, економіки яких є сьогодні найбільш депресивними на мапі країни, поїздки до сусідньої Польщі споконвіку були справою буденною. Не вільною годиною, а питанням реального заробітку для себе та своїх рідних.
На сьогоднішній день невідома й кількість українців, які працюють на території РФ, куди наші громадяни почали виїжджати задовго до Євромайдану з однієї простої причини - у Росії на щабель вищі зарплатні. Тим більше, зараз: зарплатня російського двірника (близько 10 тисяч гривень) сьогодні перевищує цифру в платіжній відомості багатьох вітчизняних топ-менеджерів. При тому, що ціни, фактично, зрівнялися.
Незважаючи на те, що ЄС досі не надав Україні безвізовий режим, а нинішній курс гривні такий, що подорожувати на Захід може чи 1% українців, потік наших співгромадян, що прагне в Росію та Євросоюз, буде тільки зростати.
У цьому питанні Україна дуже схожа на Прибалтику. Після вступу Латвії, Литви та Естонії місцеві економіки були фактично знищені, і єдиним виходом для місцевої молоді стала втеча на Захід. Прибалтика сьогодні - це країна старих, що знаходяться на утриманні своїх дітей, змушених працювати за кордоном. За словами мого товариша, батьки якого живуть в невеличкому литовському містечку, що опинилося без роботи та перспектив після закриття на вимогу ЄС місцевої АЕС, пенсій вистачає на комуналку, хліб та молоко, а за гарною прибалтійської казкою лялькових містечок захована напівголодна старість.
Тільки от, по-перше, Україна, на відміну від Прибалтики, не отримує від Заходу дотацій. Хоча б - на латання доріг. По-друге ж, якщо з Латвії та Литви їдуть працювати до Великобританії та Ірландії, а з Естонії - в Фінляндію, то максимум, що світить українцям - це праця в Польщі. Та й то, нелегальна.
Дуже примітні в цьому плані одкровення колишнього мешканця Луцька Степана Малента, який змінив Україну на Берлін. Одкровення українського заробітчанина з перших вуст рубають своєю правдою відразу.
«Простому мешканцю там нічого не світить. Якщо так, "на дурника", без грошей їхати, то взагалі пропадеш. Майже рік в Берліні, тому що місто тут більше російськомовне. А так, всім байдуже, звідки ти, як ти. Усім цікаво, хто ти є, чим займаєшся. Якщо з України приїжджаєш сюди, вони все роблять, щоб не відкрили, просувають спочатку своїх, німців. А Україна - це, можна сказати, в останню чергу. Краще вдома сидіти, заробляти й накопичувати. Тут немає сенсу нічого робити», - зокрема, розповів він.
Євросоюз, на жаль, залишається для простих українців все таким самим далеким обрієм. Але чи є у людей вибір, крім як поїхати? Ось в чому питання ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: