Країна нова… однокольорова?
Чим далі, тим страшніше. Президент Порошенко на розширеному засіданні Кабміну 11 лютого назвав галичан основою української державності. Якби щось подібне прозвучало з вуст його попередника, то можна було б ще зробити знижку на посередність ораторських здібностей гаранта, - мовляв, хотів сказати одне, а вийшло те, що вийшло. Але Петра Олексійовича в недорікуватості вже точно не звинуватиш. Отже як розуміти його фразу?
У мирній, спокійній, щасливій Україні подібні «реверанси» на адресу населення однієї з областей, може, й не викликали б особливого обурення. Але сьогодні, коли країна роздирається війною і повною бездіяльністю влади на тлі загрози обвалу економіки, такі заяви звучать, як відверта провокація. Любі друзі, а як же інші? Населення інших регіонів не платить податки в бюджет України? Військовослужбовці «не галичанського» походження не гинуть на Сході України? Вся Україна, однаково стогне від нових тенденцій епохи лихоліття! Обвал гривні і триразове зростання цін на більшість товарів, війна, загрози терактів. А тепер ще й жорсткість цензури і спроба звеличити (хай і на словах) одну етнічну групу над іншими. У цій ситуації подібні заяви, м'яко кажучи, вибухонебезпечні. За прикладами далеко ходити не треба - всі добре пам'ятають, яку ланцюгову реакцію рік тому отримали спроби внести зміни до законопроекту «Про Державну мову України» ...
Все питання в тому, яка Україна потрібна нашій владі? Невже одноособова та безмовна, здатна обізватися лише тоді, коли потрібно заспівати гімн? Все частіше ми стикаємося зі спробами запрезентувати істинними патріотами України лише тих, хто підтримує «генеральну лінію». Не викликає сумніву, що будь-який розсудливий мешканець країни розуміє, наскільки це згубний шлях. А як добре все починалося ...
Пам'ятається, під час свого передвиборчого туру по Україні Петро Порошенко заявляв, що вважає своїми справжніми друзями тих, українців, хто відкриває нові підприємства і створює робочі місця. Тепер критерії приятелювання, мабуть, змінилися, бо складається враження, що влада питаннями розвитку бізнесу та створення нових робочих місць стурбована найменше. Хоча їхні прихильники, іноземні аналітики, бізнесмени, політики, співчуваючі нинішній українській владі, не втомлюються повторювати: «Негайно починайте реформи в економіці, ви й так втратили цілий рік!». Але українська влада робить все точнісінько навпаки. Нам чомусь доводять, що компартія це - зло, двадцять років перешкоджала розвитку української державності. У новинах знову почали наполегливо мусувати справу Гонгадзе (мабуть, топової тематики - війни і зовнішньої загрози з боку Росії - замало). Нам говорять про люстрацію, про реформу прокуратури, викривають колишню корупційну владу. Все це, мабуть, - на тлі повної відсутності досягнень нинішньої влади. Про те, як будуть реформувати економіку, які кроки зроблять для підтримки вітчизняного товаровиробника, чого чекати нашим аграріям - ані слова. Створюється стійке враження, що нашу увагу просто намагаються відвернути від головного ...
Мирне співіснування різних народів на одній території було непорушною цінністю незалежної України всі 23 роки її існування. І є окремі регіони, які можуть надати гідний тому приклад для всієї країни. В Бессарабії мешкає понад 100 національностей, і цей сплав культур надає південній частині Одеської області неповторного колориту. Подивіться на Одесу, - яскраву, унікальну, однісіньку в своєму роді, - багато в чому саме завдяки своїй поліетнічності! Виходячи зі слів Президента, Київ намагається сьогодні нівелювати цю неповторність, зводячи в абсолют одну - єдину, «титульну» націю? Зізнаюся, мені шкода галичан. Бо, коли один народ намагаються протиставити всім іншим, - це зазвичай закінчується погано ... І що буває з нацією, що вважає себе величною та богоносною, всім, хто знає історію, теж відомо.
Сьогодні в Ізмаїлі зустрічали прикордонників, які повернулися із зони АТО. Серед них були хлопці далеко не тільки з українськими прізвищами, тут - і росіяни, і болгари, і молдавани. Можна по-різному ставитися до війни на Сході, але ці люди не зрадили присязі, виконали наказ. Вони справжні чоловіки, солдати. І всі труднощі, нестатки, небезпеку вони взяли на себе заради України, вважаючи себе, свої сім'ї, своїх дітей її невід'ємною частиною.
Мені щиро хочеться вірити, що Президент все-таки обмовився. Що це якась помилка, а не наша нова реальність ...
Поділитися: