Про вільних євроукраїнців та мрії про сильну руку
Ще раз повернуся до розмови про запозичення нашими євроукраїнцями найгірших рис, які вони приписують Росії. Тобто навіть не стільки реальній Росії, скільки якійсь уявній країні немитих хамів й рабів, в якій холоп нічого не любить настільки сильно, як міцний стусан свого господаря. Євроукраїнці часто фантазують про цю країну, щоб переконати себе в перевазі над уявними немитими хамами і холопами, яким вони подумки протиставляють себе - волелюбних та сміливих, але водночас важливих і законослухняних європейських громадян. Фантазують, не помічаючи, як мат просочився в їхню повсякденну мову, та вживати обсценну лексику відносно опонента стало ознакою прямоти та безкомпромісності, а не побутового хамства. Не помічаючи, як їхні нові панове, прикриваючись фіговим листком патріотизму, порушують закони направо та наліво, пригнічуючи незадоволених силою зв'язків і грошей, ставлячись до людей настільки зухвало презирливо, як не дозволяв собі ніхто зі «злочинної влади».
Зараз актуальна тема: Коломойський, Коломойський, Коломойський, Укртранснафта, Коломойський ... Та бог з ним, з Коломойським. Мене не дивує, що не вражає, не цікавить те, що вже сталося. Від цієї людини ніхто не чекав іншої поведінки. Він - продукт дев'яностих. Він - один з найбагатших та найвпливовіших людей в країні. Як олігарх, він інтегрований в політику та економіку країни, а тепер ще й у війну, яка сьогодні є значущою складовою політики й бізнесу. На тлі десятків тисяч убитих та сотень тисяч біженців, хто що й у кого віджимає - мені навіть не цікаво. Нам все одно нічого не дістанеться. Але мене як і раніше цікавлять моральні цінності громадян країни, в якій я живу. Я не чекаю ввічливості та порядності від Коломойського. Але я все ще чекаю адекватної оцінки його поведінки від - смішно сказати - громадянської громадськості.
І оцінка не змусила себе чекати. Природно, враховуючи рівень капіталів які приймають участь у боротьбі, тут зіткнулися великі інтереси, з потужними медійними можливостями. Тому я не беру до уваги думку професійних правдорубів, типу Найєма, які просто обслуговують протилежний Коломойському інтерес. Точно так само не цікавить думка проплачених самим Коломойським борців за справедливість, які вже добалакалися до того, що дискредитація Коломойського з подальшим зняттям з посади та арештом - обов'язковий пункт Мінських угод. Ніщо інше як рука Москви, змушує Коломойського вдиратися до державних підприємств та мимохідь грубіянити журналістам.
Загалом, мова спочатку йшла про думку простих українців, які підтримували патріотичний Майдан проти олігархів, а тепер підтримують патріотичних олігархів проти всього зла, яке тільки є на землі. У даному випадку - проти російських диверсантів. І ось я бачу, що люди з презирством відкидають міфічний рабський менталітет совків, ватників і росіян, з неприхованим задоволенням смакують ситуацію з хамством і самоуправством Коломойського. Суровий наш пан - такого нам і треба. Ек наш пан чужим холопам прочухона дав – любо-дорого послухати. Усі бояться його, навіть журналісти. Ніхто не сміє не те що питання незручні задавати - навіть в очі подивитися лячно. Журналіст ти, урядовець, міліціонер, депутат або простий хлоп - спробуй слово сказати поперек і поїдеш в багажнику на природу швидше, ніж при Януковичі. Холуйська догідливість майже в кожному коментарі. А що такого? Ну запропонував журналісту зняти камеру і зайти за ріг за «частуванням» - справа житейська. У боротьбі з російськими диверсантами - навіть благородна. Ну громадянство у нього потрійне - це можна, не подвійне тому що. Барин з гумором - це теж завжди приємно. Головне, що патріот. Витрачає свої власні, потім зароблені грошенята на захист Батьківщини. А адже хто Батьківщину захищає, той її і «танцює». І не хочуть вони розуміти, що захищає він не їх Батьківщину, а свій бізнес, свою владу. У тому числі і свою владу над ними - покірною худобою, яка буде захоплюватися сильною рукою пана, поки батіг буде ходити по чужих спинах.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: