Протест проти мобілізації: боягузи або бунтівники?
Четверта хвиля мобілізації в нашій країні як ніколи яскраво відкрила ступінь готовості українців зі зброєю в руках відстоювати територіальну цілісність країни. Точніше - неготовість. Зрозуміло, під одну гребінку всіх не розчешеш, але ситуація з виконанням плану по призову в таких патріотичних регіонах України, як Львівський, Івано-Франківський та Тернопільський - це явно тривожний дзвіночок для української влади. Адже саме мешканці цих областей найактивніше протестували на Майдані. Чому ж рік тому вони готові були йти під кулі на Майдані, а сьогодні не готові йти під кулі на сході країни? Розчарувалися? Не дочекавшись ані реформ, ані дієвих заходів боротьби з корупцією, не побачивши ніяких проблисків у сфері економіки, хлопці із західних регіонів за звичкою вирушають на заробітки за кордон. Ситуація в збройних силах України - теж одна з причин розчарування. Ось коментарі до матеріалу про невиконання плану мобілізації на «Українській правді».
«На Майдані найбільше із ЗУ (Западной Украины – примітки автора) загинуло хлопців. А президент і премєр ні реформ, ні в судах, ні в міліції, ні в прокуратурі, ні в СБУ не проводить. За кого повинні помирати хлопці із ЗУ? За те, що вони весь час по заробітках і у тій же Росії ,не бачуть ні дітей ні жінок? За те що їхні жінки по Італіях прибирають чи навіть в тій Греції? За що помирати молоді, якщо ні інвестицій, ні роботи на ЗУ?».
«Якби український солдат відчував себе захищеним зі сторони влади як в питанні екіпіровки так і в питанні матеріальному, моральному, фізичному, таких питань не виникало б. На сьогодні кого із "полководців" покарано за Іловайськ, аеропорт, Волноваху та ін? Життя содата нічого не варте! Скільки бійців так і не отримали статус учасника АТО, зате є чиновники, які відсиджуються тут, але вони учасники АТО! Скільком вдовам наших героїв так і не виплатили допомогу? То ж напевне риба гниє з голови! Наведіть порядок в МО, Генштабі, Оборонпромі і проблеми мобілізації не буде!».
Вже якщо етнічні українці не хочуть йти воюватися, що вже говорити про бессарабських болгар, молдаван, гагаузів ... Тут й зовсім через день з'являється інформація про антивоєнні бунти. У селі Кулевча Саратського району прибулому представникові військкомату не дали навіть зачитати імена військовозобов'язаних, які підлягають мобілізації. Його голос заглушило скандування натовпу «Ні війні!». Кричали переважно жінки - не хочуть віддавати синів і чоловіків. У селі Лиманське Ренійського району і зовсім влаштували справжній антивоєнний бунт - співробітникам військкомату не допоміг навіть озброєний міліцейський супровід: двох міліціонерів роззброїли, а повістки з військкомату спалили. Мітингували в Кирничках Ізмаїльського району - з мобілізацією не згодні (так «переклали» мотив протесту з рідного болгарського на міжнаціональний російський місцеві мешканці). І висловили загрозу перекрити трасу на Одесу.
Аналогічна реакція пролунала й по інших населених пунктах Бессарабії, де проживають етнічні болгари, гагаузи, молдавани. Мотиви мітингувальників прості - кому навесні на поля виходити, кому в теплицях працювати? Нехай воюють добровольці та кадрові військові, а простим громадянам сім'ї годувати треба. Можна, звичайно, звинувачувати їх у низькому рівні громадянської свідомості, зраді тощо... Тільки перш згадаємо, що ці люди 23 роки жили в країні, де низький рівень громадянської свідомості, злодійство державних цінностей, зрада національних інтересів на догоду власним, корисливим, - були типовими для людей, які уособлювали державу. Що узяти з простого сільського працівника, якому держава не надала жодного шансу - ані дієвих програм підтримки сільгоспвиробництва, ані належних кредитів на техніку, ані захисту від змови трейдерів, які акурат в кожну збиральну кампанію підвищують вартість ПММ ... Всі ці роки вони відчували себе пасинками України, і сьогодні війна за Україну для них так і не стала власною. Або, поки що не стала ...
Поділитися: