Рік минув, як сон пустий…
20 лютого - нова дата в історії української державності - День пам'яті «Небесної сотні». Думаю, рік тому, ті, хто стояв на Майдані, відстоюючи напрямок України на євроінтеграцію, і в страшному сні не міг припустити, якими стануть наслідки «Революції гідности» ... Всі, хто напоготові покласти голову «за други своя», безсумнівно - герої. Біда в тому, що подвигом та життям одних людей самим безсовісним чином користуються інші.
Отже, спробуємо оцінити підсумки, до яких прийшла Україна, через рік після зсуву президента Віктора Януковича. Самі катастрофічні з них - війна, втрата Криму, жахлива інфляція та ідеологічний розкол суспільства. Заради чого всі перераховані жертви? Наскільки сьогодні Україна стала ближчою до Європи - тому «ідеалу» світоустрою, через якого і розгорівся весь гармидер?
Реалії нашого життя такі, що вже в самому запитанні міститься просто нищівна іронія. Якщо Україна і стала до когось ближчою за минулий рік, то, об'єктивно - до найбідніших країн третього світу. За останні місяці рівень купівельної спроможності українців (і до того - не найвищий) знизився втричі. Впали і всі інші економічні показники.
Бессарабія - регіон, в якому завжди був високий показник ділової активності та підприємницької ініціативи. Сьогодні ці сфери занурилися в анамнез. Приміром, за даними реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, протягом січня 2015 було зареєстровано 17 суб'єктів підприємництва, і в той же час 6 юридичних осіб і (увага!) 115 фізичних осіб-підприємців припинили свою діяльність. Кількість підприємств (суб'єктів ЄДРПО) також невблаганно скорочується. У 2012-му році їхня чисельність в Ізмаїлі становила 1670, у 2015-му - 1585. Ми запросили дані Головного управління статистики в Одеській області за основними показниками економічного і соціального розвитку населених пунктів Одещини. У сфері сільського господарства спостерігається спад обсягів виробництва та реалізації м'яса, птиці, молока. У сфері транспортних перевезень показники вантажообігу також впали. Зате піднявся рівень зареєстрованого безробіття - тільки в січні 2015 він зріс на 4,5% по області. В окремих районах Одещини це зростання сягає понад 12%. Збільшився і показник заборгованості по зарплатні. Ну а ось і сама «говорить» цифра в переліку статистичних даних - у січні-листопаді 2013 промисловими підприємствами Ізмаїла було реалізовано продукції на 2256,3 мільйона гривень. Той самий показник, тільки за січень-листопад 2014 року, - майже вдвічі менше та становить 1169 млн гривень. Все це, поза сумнівом, - сумно, але на тлі очікуваного обвалу економіки - ще півбіди ...
Кого намагається обдурити уряд, відмовляючись оголосити дефолт в країні, в принципі зрозуміло. Треба ж вичавити ще грошей у МВФ, це останнє, на що залишилося сподіватися офіційному Києву... А зараз найбільші банки країни продовжують грабувати ще й власних громадян, у яких оформлені депозитні рахунки, ну і тих, у кого кредити в доларах. І тут складно не погодитися з колишнім віце-прем'єром Арбузовим, який відзначив, що кредитором, який постраждав найбільше в Україні, стало населення. Так є і так буде, враховуючи ті умови, на яких МВФ надасть обіцяні кредити, і які призведуть до ще більшого зубожіння населення. І що найприкріше - натомість вимушеного затягування пасків наш уряд не пропонує жодних заходів, здатних надалі забезпечить зростання економіки. Про антикризові програмі, реформи у сфері економіки навіть не згадується.
Мотив революціонерів «жити по-новому» у справедливій і демократичній країні, на жаль, поки що виявився неспроможним. Рік по тому країна не тільки не позбулася корупції, а, навпаки, загрузла в нових, більш витончених корупційних схемах. І все частіше доводиться стикатися з фактами, які вказують, що чинна верхівка зі своїм оточенням не відмовляється від можливості розтягнути ті цінності, які ще не встигли привласнити попередники.
Як і раніше далекий від європейських і західних стандартів принцип, за яким здійснюються ті чи інші кадрові призначення. У нас на чільне місце, як і колись, ставиться «командна робота», - тобто, простіше кажучи, близькість до тієї чи іншої правлячої групи, а вже потім - професійні якості, освіта, досвід.
Ну, і, нарешті, зазначене нещодавно «здобуття» у вигляді посиленої цензури та переслідування інакомислячих - це явище, яке не те, що не наближає Україну до цінностей Європейської системи демократії, а відкидає на півстоліття тому. До слова, свобода слова була фактором, що вигідно відрізняв Україну від багатьох інших євроазіатських держав на колишньому пострадянському просторі. Але, мабуть, нинішня «євроінтегрована» верхівка порахувала, що й це - зайве для українського народу. Ось тут, до речі, Київ може допустити фатальну для себе помилку, бо ідеологічний прес може стати тим самим рубежем, за яким для нинішньої влади почнеться зворотний відлік ...
Поділитися: