Савік Шустер: нагорода знайшла героя
Свобода слова з широко заплющеними очима крокує по країні, де перемогла «Революції гідності».
Для дотримання однієї з основних демократичних цінностей, якою, без сумніву, є свобода слова, в Україні було утворено Міністерство інформації, більш відоме як «Міністерство правди» або «Мінстець» на ознаку прізвища міністра Юрія Стеця, який є, як відомо, кум самому президенту Порошенкові.
Це так по-європейські.
Закриття 15-ти російських телеканалів, заборона показу російських серіалів, зокрема й улюбленої в народі кінострічки про післявоєнну Одесу «Ліквідація» з Михайлом Пореченковим - є кроками на шляху європейського вектору розвитку України.
Саме з метою розвитку свободи слова СБУ сформувала перелік російських ЗМІ, які позбавляються акредитації при органах державної влади України.
А казали, що «бандитський» режим Януковича наступає на свободу слова.
Пам'ятаєте, як це було?
Зараз навіть якось дивно і смішно згадувати про «аргументи» чесних і «незалежних» ЗМІ зразка десь 2011 року, які висвітлюють наступ влади на свободу слова; «жорстоко побиту» журналістку «5-го каналу», що належить Петру Порошенкові, Ольгу Сніцарчук; а також широко розтиражовану фразу «Я вам не заздрю» Віктора Януковича на адресу підбурювача Євромайдану, афганця Мустафи Найєма, який є ким завгодно (блогером, громадським діячем, активістом), але тільки не журналістом.
Все це в нинішніх реаліях згадується як добра дитяча казка, та й не більш. Це не при «диктаторі» Януковичі забороняють десятки телеканалів, позбавляють акредитації при держорганах добру сотню ЗМІ, «активісти» в масках натовпом б'ють журналістів опозиційних видань, а революційні банди в Одесі, що йменують себе «патріотами», легко можуть вдертися до офісу телеканалу і побити директора. Все це відбувається при владі послідовних демократів Порошенка, Яценюка, Парубія, Авакова та інших, які невпинно опікують свободу слова та інші цінності цивілізованого світу.
Боротьба за базові цивілізаційні цінності взагалі, і за свободу слова зокрема, не обійшла стороною і світоча цієї самої невидимої боротьби, що доклав чимало зусиль до того, що зараз відбувається в Україні - Савіка Шустера. Багато в чому завдяки діяльності цього чудового громадянина Італії в українському медіапросторі ми маємо при владі тих, кого маємо. Передачі Савіка Шустера, які справно виходять в українському телеефірі, медійно розкрутили Мустафу Найєма, Єгора Соболєва, Семена Семенченка, Олега Ляшка та інших діячів, а державу Україну остаточно поділили на Схід і Захід.
Тепер ці діячі вміло та професійно керують країною в цей складний час. Кожен українець, незалежно від того, скакав він на Майдані чи ні, має можливість відчути цей керівничий професіоналізм на власній шкурі.
Здавалося б, пан Шустер, який вніс величезний внесок у справу розвитку демократії в Україні та знищення «бандитського» режиму як такого, має перебувати в пошані та повазі нової чесної та проєвропейської влади.
Як йдуть справи з пошаною та подякою достеменно невідомо, але ось «життя по-новому» і свободу слова у новому виконанні пан Шустер вже встиг відчути на собі. Це саме той випадок, коли нагорода знайшла героя.
Мало того, що після перемоги демократії перед Савіком раптом закрилися двері «Інтера» та «України», так ще й за трихвилинне скайп-ввімкнення російського журналіста Максима Шевченка в ефірі телешоу від 13-го лютого пана Шустера викинули з каналів «112» і «24».
Є відчуття, що місія пана Шустера в Україні виконана. Він з вересня 2008 року в кожній своїй передачі талановито та до самозабуття боровся за свободу слова в Україні. І ось, нарешті, свобода слова прийшла в Україну і особисто до Савіка.
Тепер новій свободі слова та Шустеру мало місця в Україні. Хтось повинен піти.
Напевно піде не свобода слова.
Занадто довго її кликали до України ...
Точка зору редакції може не співпадати з точкою зору автора
Поділитися: